крижані дельфіни крізь пустоти мого зору...
на радощах їм хочеться пролетітись вулицею,
втопитись на тротуарі поки горить зелене світло
чи вкотре залишитись непоміченими.
а я з дельфіном на шиї стрибаю крізь стіни,
зчитую цегляні істини і передчасно старію.
ти казав їм потрібна чиста вода, а не шкіра,
що наче берег омивається солоністю двох океанів.
мусиш терпіти нас, читаючи подумки вголос,
розсипати розділові знаки мені на лице
і запевняти, що спрагла до неба, я колись помру
від зірки, котра переріже моє горло своїми кутами.
я б радо у це повірила... та якір у формі дельфіна
і десять хвилин зеленого кольору поспіль...
і сняться щотижня блискучі небесні мечі,
лоскочуть тишею єдиної зустрічі, а потім зникають.
твій голос звучить непідробно і зоряно,
можливо тому я давно вже його не чую.
ти кажеш, що в кожних очах хтось знаходить себе
чи то неодмінно губиться...
мені б тільки вижити в нетрях цього лабіринту,
знаючи, що не лише любов буває невзаємною...
крижані дельфіни крізь пустоти мого зору...
__і тепло мені приростати до тебе,
знаючи, що для кожного з нас це тимчасово__
местами психодел, большинствоМ. но если он вызывает ощущения под слоем сознания, значит - имеет смысл. следовательно это не ..бред, а нечто другое, нечто высокоуровневое.
твое Чувства Себя и своих переживаний имеют своеОбразную уникальную форму. мы долны быть благодарны за то, что ты этим делишься.
спасибо
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та нє...то я маю бути вдячна, шо хтось знаходить в собі терпіння блукати цими лабіринтами...так.
дякую
Фрейд отдыхает... Какие дельфины - метелыкы.........
