І зжав вуста - вона терпіла,
Рукою помагаючи триматись.
Це все не те, чого хотіла,
Це все, чого треба боятись.
Русяві коси посивіли,
Біленькі руки вже тремтять.
А він лежить. Лежить без сили,
Навкруг уламки лиш горять...
Його та швидкість поглинула,
І та дорога, той асфальт,
Та й обережність призабула;
І все струни життя болять.
Вона трималася за нього,
Вона довірила життя.
Та смерть взяла лише одного,
Аварія, що забира життя.
І чути пульс, і тиск кохання...
Невже життя секунди є?
Та ні... Це все востаннє,
Це попіл долі розтає...