Україно де Ти ?. . (або чого ж хотів козак Богдан?. . ) ч1 вступ
Чого ж хотів козак Богдан?
Коли весь корчився від ран,
По пояс стоячи в багні,
І збиті ноги до крові,
Від ходи власної в пітьмі.
Бо груди ляхи розпинали,
А руки шведи вивертали,
Халену голову і чуба,
Вже скубли Австрія і хан,
І з ними й свій вкраїнський пан.
А скільки ще вошей сп’янілих,
Впивались в тіло. Пили й пили.
Козацьку кров із всього тіла,
Все більше, більше аж стомились.
Могилу вирили, щоб дать,
Козацьку душу заховать.
Понапивались б до схочу,
Та не сподобалось Отцю,
Коли одного б’ють ногами,
Катують заживо, щоб рани,
Заїли тіло, Божий храм,
Він змилувавсь й народу дав,
Надію жовто – голубу,
Духовну силу й булаву.
Гетьманську збрую і коня,
Благословення й «ремена»,
Підперезав ним весь народ,
Шлях освітив і дарував,
Земному лону - Україну,
Народом сповнену, щоб віру
Свою скріпили для Отця,
І храмом стали для Творця.
......................
Цей світ існує завдяки героям
тим хто здатен душу свою покласти за другів своїх
Сергій Кріпак* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так друже нажаль Героїзм, патріотизм, муки, зневіряння, смерть... крокують увесь час поруч
і кожен у цьому світі обирає своє. Успіхів! Крокуйте сміливо. Дякую що знайшли час.
Сергій Кріпак* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Слова дійсно зайві бо болить. Може воно і не дуже "культорологічно" але і наша історія писана золотим пером. Успіхів! Дякую що завітали. Доречі Ви не булу на "читаннях Шевченкової" поезії?