Дивлюся у стелю. Тупо. Тупо дивлюся у стелю. Ти намагаєшся заснути,зручно вмощуєшся і бурмочеш собі під ніс «Як все дістало…»Загалом за вечір почула багато. Начальник – свиня,працівники – козли. Любий,ти що перевівся в зоопарк?Я вже помітила біля тебе у клітці симпатичну кішечку. Цікаво,що буде якщо її випустити?
Продовжуємо…Вчора на вулиці було спекотно. Ти прийшов додому і поліз у душ зі словами:”Боже, ну де той дурний дощ?”.Бог почув твою молитву і послав зливу.Але…Айяяй!Як Він міг?!Злива розпочалася саме у той час,коли ти повертався додому. Зайшовши у квартиру,ти викрутив сорочку та повідомив:”Сьогодні у душ не полізу.Встиг помитися по дорозі. На дворі так холодно!Навіщо пішов цей дурний дощ?!”.І завалився дивитись телевізор.
Так цікаво жити,коли ти кожного дня знаходиш до чого причепитись:
-Кохана,а чому сірники лежать з лівої сторони від плити?Ти ж розумієш,що мені не зручно їх брати!А ковбаса у холодильнику чому лежить на третій поличці?Я ж її на другу клав!
Але як приємно,коли ти забуваєш погане і цілуєш мене у щоку зі словами:”Який сьогодні чудовий день!Уявляєш,начальник мене підвищив!Але надворі щось парить…напевно буде дощ. Давно пора!”