1.Одного разу ми заблудилися в пустелі,
Ходили, бродили, не знаючи де двері,
Не знали що робити, не знали як жити,
Та з положення треба було якось виходити.
Свідомість відключилась, забулися рішення,
Ми не могли втекти від умовного повішення,
Ховали очі, опускали голови,
Шукали десь чужого золота...
АЛЕ МИ РОЗУМІЛИ, ЩО ЦЕ ЩЕ НЕ КІНЕЦЬ,
МИ ПОВБИВАЄМ ОДИН ОДНОГО, НАМ УРВЕТЬСЯ ТЕРПЕЦЬ,
МИ ЗНАЛИ, ЩО СЕРЕД ПУСТЕЛЬНОГО ІЗНОЮ
МИ ЗАЛИШАЛИСЬ НАОДИНЦІ З САМИМИ СОБОЮ.
ТА ВОДНОЧАС РОЗУМІЛИ, ЩО МИ ТУТ НЕ ОДНІ,
ЩОСЬ НАМИ КЕРУЄ, ЗАСТАВЛЯЄ ІТИ,
НАМ БУЛО БАЙДУЖЕ ЧИ ЯНГОЛ, ЧИ ЦЕ ПОТВОРА,
ГОЛОВНЕ - ЦЕ ВИЖИТИ, ЗАСІЛА ДУМКА ХВОРА.
МИ ВМИРАЛИ ВІД ВНУТРІШНЬОЇ СПРАГИ,
ТУТ НЕ ЙШЛОСЯ Й ПРО ДОЛЮ ПОВАГИ...
П-пів:
Дай нам води,
І нехай ми підемо,
Дай нам вийти,
І ми просто зникнемо,
Ми забудемо
Все, що з нами було тут,
Десь загинемо
В самій гущі натовпу.
2.Ми благали до пустельного бога,
Та не прийшла нам ніяка підмога,
Всі починали злитися на всіх,
Нестерпна злоба знищувала їх.
Крізь біле сонце ми бачили міраж,
Для запаленого розуму - пекельний вітраж,
Тихий голос взивав до самогубства -
Єдиний вихід з лабіринтів самолюбства..
МИ ПЛАКАЛИ, РЕВІЛИ, ВИРИВАЛИСЯ З ПУТ,
ТА НІХТО НЕ ЗДУМУВАВСЯ НАВІЩО МИ ТУТ,
ДЛЯ ЧОГО УВ'ЯЗНИЛИ РІЗНИХ ЛЮДЕЙ -
БАНКОВИХ СЛУЖБОВЦІВ, ВИХОВАТЕЛІВ ДІТЕЙ,
ДЛЯ ЧОГО, ЧОМУ НАС ЖОРСТОКО ТАК,
ВСІ ПИТАЛИ, ТА НЕ МОГЛИ УСВІДОМИТИ НІЯК,
ЩО ЦЕ ЛИШЕ ІЛЮЗІЯ, СВІДОМОСТІ ПЛІД,
ПЛАТА ЗА ПРОСТУПКИ УСІХ МИНУЛИХ ЛІТ,
СЛІД БУЛО ПОКАЯТИСЬ, ПРИЗНАТИСЯ В ГРІХАХ,
А МИ НЕ РОЗУМІЛИ Й КАЗИЛИСЯ ОТАК!...
П-пів
ДАЙ НАМ ВОДИ!
Дай нам піти,
Ми не знаєм виходу..
ЦЕ МІЙ РОЗУМ,
ВІН УВ'ЯЗНЕНИЙ В МЕНІ!
Дай нам волю,
Де свободу нашу дів?
ЖИТТЯ!
ЗАГУБИЛОСЬ В...
ЖИТТЯ
МИ СВАРИЛИСЬ З...
ЖИТТЯ!
ЦЕ КІНЕЦЬ ДЛЯ...
НАС!!!
Це є наш кінець,
Ми загинем, хай вам грець!
Хай згадають ж там про нас,
У майбутніх людських мас.
ДАЙ НАМ......
и где здесь св1дом1сть? "Штиль... Сходим с ума..."
M.E.(nachtigall) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ідіть вглиб.. Ніколи нічого не можна сприймати поверхносно. Я як правило відкрито не говорю в творчості, а через символи.
Пустеля - внутрішня інтровертна вязниця. Людина, що покладалась на виключно на розум, й не витримавши емоційного штурму замкнулась у собі. "Ми" - розчленування особистості, її окремі іпостасі. Спрага - виключно душевної природи. Безвихідь теж внутрішня.
