Ти стоїш над прірвою,
Сотні метрів під тобою,
Зберігаєш силою
Останні долі спокою.
Твій канат хитається,
Ти тримаєшся з всіх сил,
Смерть вже наближається,
Намагається прийти.
Линуть промені ясні
З хмар у небі ясному,
Сяють стовпи золоті
У повітрі тихому.
Балансуєш над туманом,
Що іскрами блистить там,
Він до себе тебе манить,
Щоб ти прийшов до нього сам.
Чуєш чудні голоси
Крізь гукання диких птахів,
Заклинають вже йти,
Обернути усе прахом,
Проклинають все кінцем,
Звільнення від тої муки,
Звільнення від тої муки
Обіцяють і лицем
Твоїм вмить проходять рухи.
П-пів
Біль
В твоєму серці
Вмить
Розріжуть мертві
І
Потягнуть із собою
В край постійного спокою,
Де немає вже двобою
Щоб боротись за життя..
Біль
В твоєму серці
Вмить
Розріжуть мертві
І
Про власну долю
Не піклуєшся ти свою
Щоб забрати із собою
В невідоме майбуття.
Ти не слухаєш ту мову,
По канату далі йдеш,
Вирішити все не можеш
Чи дойдеш ти чи впадеш.
Чи поможе тобі воля
Розібратись у всім цім,
Що ж натомість ти сам можеш
Відповісти усім їм?
Ти блукаєш сам у собі
Ледь не впавши в забуття,
Ось нога вже зіслизає
І ти линеш в небуття.
Та в останню мить зловившись
Вмерти собі не даєш,
Ти ще трохи хочеш жити,
Ти ще трохи тут пройдеш.
Ти ще більше розумієш,
Що тобі треба дійти,
Бо твоє життя прожити -
Значить прірву перейти,
Значить втриматись на нитці,
Значить муки пержить,
Демонів своїх убити,
І спокійно завершить.
П-пів
