Хоч я ще молодий,
Я не бачив ще світ,
Місяць мене веди,
Я ж здолав вже цей гніт:
Гніт холодної води
І теплого кохання,
Гніт суєти,
І повільного зітхання...
Хоч я ще не мудрець,
Я покоління первоцвіту,
Та ти ж мене веди
На вершину цього світу,
На вершину землі,
Вершину пісні вітру,
Вершину мрії,
На вершину цього літа...
Я ж саме Життя!!!
Я символ Починання!!!
Візьми мої слова,
Перетвори на зізнання!!!
Я ж День!!!!
Що серед ночі загорівся.
Я Знак!!!!
Що в тобі появився.
Я Вовк!!!!
Що твій час зїдає.
Та я не бог!!!!!
Ні, я не бог....
Я ж бачив цю зірку,
Вона мені казала:
"Тікай сюди",
І зразу же зникала
В дзеркала води,
Чекала рятунку,
Шукала мети,
Дійшла до грабунку...
Я чув вже цю пісню,
Коли ще знав мову,
Тепер ж я родився,
І знов все по колу,
По колу кривому,
По дивному колу,
По колу старому -
Предревньому колу!...
Я саме Життя!!!
Я твоє Видіння!!!
Та ти ще проснешся,
А я буду жити!!!
Я Грім!!!!
Що не з неба спустився.
Вогонь!!!!
Що сам запалився.
Дитя!!!!
Мабуть ще невинне.
Та я не бог!!!!!
Ні, я не бог....
Я Той, хто шукає,
Та мабуть не знайде...
Я Той, хто чекає,
Ба ні, вже не жде...
Я Той, хто не знає,
Та знання несе...
Я Той, хто співає,
Я ТОЙ, ХТО ЖИВЕ!
M.E.(nachtigall) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!!!
Та не все так проникливо, як здається на перший погляд. Цю пісню не зовсім я написав. Ну тобото як, слова повністю мої, але з їх написанням пов'язана досить містична історія...