Знов вікно моє у сльозах,
Мандрівних дощових вечорів,
Й віє сум в осінніх віршах,
Пізня осінь, рида на дворі.
А у тебе дзвенять ручаї,
І весняний шириться глас!
Там поет пише в ніч рубаї,
А в мене все без прикрас...!
Ти мені про любов напиши,
Її вийму я з нет-павутин,
Разом з фото батька-паші,
Де ти в платті,що вище колін.
А все інше додумаю сам,
Хай пробачить мені твій Аллах,-
Він дозволив зустрітися нам,
Тож хай потерпить в своїх небесах...
Знов вікно моє в прикрих сльозах,
І павук капкан розстелив з павутин,
Грішний килим, й з печаллю в очах,
Зачаївся на кілька годин.
Я пишу в далекий Сибір,-
Там кохана десь в юртах Чукотки,
Поведе мене в любощів вир,
Як прокинеться й надіне колготки...
Я -коханець в сіті з мегабайт,
Казанова віртуальних площин,
"Хей,май бебі, все буде ол-райт",-
Я на сторінці англійки Надін.
Еліс де Труа, Констанція Львов,
Оксана Причепа, й Оксана Джурай,-
"В контакті" любов свою я знайшов,
Одним кліком мишки відкриваючи рай...
ID:
212311
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 23.09.2010 00:45:04
© дата внесення змiн: 23.09.2010 00:45:04
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
