Життя прекрасне, щоб у ньому сумувати,
Треба нам частіше посміхатись,
І про біди й горе забувати.
Йти по ньому впевнено і весело
І увагу на дрібниці не звертати,
Інших слухати ми можем,
А за свою думку треба воювати!
Головне щоб все що ми робили було в нас від серця,
Бо йому єдиному відомо де є фальш де правда.
Можна розум обманути та не наше серце,
І нічого, що нас люди геть не розуміють,
На нам від них треба ласки, треба розуміння
Бо якщо нас звинувачують у фальші,
Значить нам вони не рівня!
Тільки Бог один все знає,
Що комусь хтось робить,
Чи добро це чи є зло.
Бо я вірю що настане час,
Де нас зрозуміють і тоді
Нам буде добре, як колись ми мріяли!!!
