У неї довгe, й як колосся коси,
А в них є квітка чарівна.
В очах її блакить небесна,
Вона ж бо мавка лісова.
У неї солов’їний голос,
Та вбивчий він для юнака
Якщо ж він грає на сопілці
То, буде плата за життя.
Вона легка, неначе вітер.
Щаслива й вільна водночас,
Танцює танці жваві й дикі,
Сміється п’янко й дзвінко,
Й бавиться весь час
Незнає ні біди, ні горя.
Й сім’я у неї власна, чарівна:
Пташки і квіти їй як діти,
Жовтогаряче сонце-матінка з небес .
За батька в неї
Сильний, вільний вітер,
Брати і сестри- це дерева,
Що силу й мудрість їй дають
З Землі й Небес.
