З якого х доброго дива ті п'яти порубані?
Все просто. Повірте,все просто,забудьте,що Ви так звикли до складного.
Ви не вірите в янголів? О,може Ви й в себе не вірите? Ви що,фантастика,вигадка?Отож.
Вони завжди з вами.Вони-частинка Вас.Вони-це янголи і черевики.Дві несумісні сутності.Адже так? Певна,що так воно і є.
Завтра Ви побіжите...Стоп,не перебивайте1Закладаюся,завтра Ви побіжите :до школи,на роботу,до універу,потягнете заспане малятко до садочка,чи куди там.Ви побіжите,хвецяючи подошвами черевиків по асфальту,бруківці,землі,траві,стукаючи підборами,гепаючи платформами,хляпаючи по безмежних маршрутах своїх буднів.
Він також побіжить з Вами.Ваш ангеликчи янгол,так чи інакше Він
Вас не покине,
не забуде про Вас,
на відміну від Вас.
Ви будете бігти,він буде бігти з Вами,за Вами,а коли Ви озирнетесь і насупите брови,чи не крокує хто за Вами,чи поряд і втомлене зітхнете ("Ох,життя"),ангелик не образиться,що і ЗАРАЗ ви непомітили його Приреченої присутності,його мерехтливий образ,ні.Він також втомився,як і ви,але Ваше клибоке,чист дихання поверне його до життя. І босоногими кроками прошелестівши поряд,він маленьким вогником пірне Вам до легень.І невідь-звідки у Вас беруться сили,натхнення бігти далі,бо тепер ви біжите один в одному..
Його ніжки-Ваші ноги,у ваших плетивах шкарпеток,у полоні панчох,підборів,цього нестерпного волокнисто-твердого капкану.
Але він люби Вас ,а тому-все витримає,і попри вашу байдужу невдячність і ваше довбане дорогами взуття,яке він терпіти не взмозі,але яке він все ж терпить.
Ангелик-це Ви.Це ваша зовсім трішки вдосконалена версія.Він стерпить все,бо любить вас.
Коли його крила тимчасово недоступні,тобто позичені,він бігає босий,на своїх двох,як то кажуть.
А кому ж ті крила позичені,як не Вам.Ви не знаєте,чия заслуга в тому,що у вас добрий настрій,летючий стан,ви пурхаєте,як метелик.
Вся справа у всепоглинаючій любові,якої на жаль,не вистачає на те,щоб....
Вся справа у тісному взутті і синтетичних шкарпетках,які обмежують те,що....
Перше стосується Вас,друге-Вашого ангелика,якомунікому перебинтувати теплою пов"язкою білою порубані п"яти,червоні,як засмаглі креветки або пелюстки сьомжиного черевця,який не має нікого крім Вас,щоб напоїти його чаєм з малиноюі винувато подякувати за його неповторність,за те,що він єдиний.І він би щасливо усміхнувся....
Якби у Вас не було такого противного й тісного взуття.
Звідки я це знаю?
Ви ж пам"ятаєте-все просто:я теж була для когось янголом,і вечорами удворі,під ліхтарем,закидала чомусь футбольним м"ячем у баскетбольне кільце свою напругу.,мляво пересуваючи своїми болючими пурпуровими креветками замісто ступнів,вдягнутими в смугасті напівполіестерові шкарпетки і кеди...
О,порубані п"яти янголів,понівечені сірістю й веремією буднів!..
Дякувати богові,що душа у них не в п"ятах,а то вона давно вже витікла б назовні....
ID:
149853
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.10.2009 15:23:41
© дата внесення змiн: 13.10.2009 15:23:41
автор: Світлана Пражко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарно, але поправте граматичні помилки. 
