Я так боюсь не втриматися в ритмі
Я так боюсь порушити місток
Що нас об’єднує, хиткий і ненадійний
Немов сльоза, що впала на листок
Прозора ніжна, майже непомітна
Моя любов, як хмара серед гір
Моя любове, я втрачаю віру
Що зможу віднайти той мир
Що мала досі, що згубила в полі
Де ти тримав за руку не мене
Де широчився степ і очі волошкові
Шукали щось забуте і нове
Жагуча спека крає ніжну душу
Вона тремтить немов серед зими
Моя любове, смуток цей залишу
Лиш поверни наш світ, де знову будем МИ.
