Ми відкладаємо життя на потім,
Ніби часу у нас іще вагон.
І спалюєм себе ми на роботі,
І навіть забуваємо про сон...
Давно забули теплоту і ласку,
На доброту сьогодні дефіцит.
Усмішку заховали ми під маску
І на душі у нас надійний щит
Із досвіду, пустих дурних балачок,
Зневіри в себе і у білий світ.
Наслухавшись із телевізора жахачок
Ми витираємо з чола холодний піт...
Спинись! Всі хочуть щастя. Слава Богу!
Та зваж, що найважливіше тепер,
Бо навіть наша віра в Перемогу
Не варта нічого... як ти помер...
10.04.2025.
