Утрачена Муза, писати немає натхнення,
Невже відписався назавжди поет і замовк?
Не тішить природа і думи душі сьогодення,
Тривога мандрує у серці і виє, як вовк.
Немає розради, усюди прогнози невтішні,
Із ранку до ночі страждає маленька-душа.
Вона пам`ятає усе пережите торішнє…
Але у майбутнє з надією все ж вируша…
Надія-душевна, як пташка злітає угору,
Тримається грішна-душа і поволі летить,
У рідні краї уві сні і шукає опору…
Де Сонечко сяє улітку і неба блакить
Пронизує наскрізь і душу, і серце, і тіло,
Розрада маленька була і з натхненням щомить,
Поет вирушав у думках за пригодами сміло…
Але в сьогоденні у серці що миті щемить…
Невже відписався поет і не прийде натхнення?
Невже почуття охололи і мрії умить -
Розтанули всі навесні і душі одкровення –
Не вийдуть у Світ-щиросердний де іншим щастить…
2019
фото автора
