Україно, в тобі є ще сили,
хоч обсіла давня мошкара.
Розженеш, я вірю,дій сміливо,
бо закваска в тебе ще стара.
Тлінь візьме розбещених і ситих
(Кожен, ніби п'явка ссе і ссе).
Пересіє згодом Боже сито,
Ще почуєш голос із небес.
Тяжко серцю, але ти тримайся.
Ворог прагне крові і землі.
Українці із тобою, мамо,
не в краях чужих і не в імлі.
Так, Сонечко. ..перемога наша в єдності! Тримаймося усі разом і парнокопитному какЦАПРейху не залишиться нічого іншого як відступити...Дякую Вам за вашу патріотичну позицію.. .
Ще не вмерла, ще сили є, ще... ще треба десь їх брати, як і все, загнати у яйце-райце, те, що розбіглося невчасно, борги роздати своєчасно, отари мирно та спокійно пасти, але пройти ще поле мінне треба, щоб не впасти, і повернутись до... чи то можливо, бо вже як неповернення, попри всі переговори, звернення, але перемогти. Це далі ще іти.
" Українці із тобою, мамо,"
Такими ми були завжди
Ми прокидаємося рано
Нажаль тепер в пітьмі війни.
Сильні рядки та патріотичні!
Велике дякую, Вам шановна Світлана за такий важливий твір! А ми з Вами із одного року, не можу перейти на ти.
Прогресу Вам та найкращих подій!