Ясні світанки плавлять овид,
На вулиці росою розтає зима,
Гріє душу теплий літній спогад,
Чай з імбиром додає тепла.
І стріча обіймами запізнілий вечір,
А довгі дні затуляють лік годин.
Сонце ніжно пригріває в плечі,
Зовсім інший тепер часу плин.
Усе вбирається в різнобарвні шати.
Нема однакових і немає схожих.
Ну що ж, прийшла пора собою стати.
Або ж одним із перехожих.
