Перший сніг, ніби перша любов,
Увірвався, коли не чекаєш.
В перламутри розкішні, безкраї
Я летіла за мить стрімголов.
Вітер яблуко сніжне качав
Під німоту крупин-виноградин.
Я уздріла під каркання раде
Віт обмерзлих бентежну печаль,
Так, щодень, в сум’ятті, метушні
Проростає, цвіте, гасне мрія,
А життя мерехтить сніговієм
Й тихо тане, як вранішній сніг.
