Ти памʼятаєш, що колись казав?
Ну звісно ж ні! Інакше був би поруч.
А не майстерно зустріч б обминав,
Не руйнував би все, збудоване власно́руч.
І рік за роком все зникає слід,
Що на порозі дому залиши́в ти.
Але би скільки не минуло літ,
Я ще жива і в памʼяті цей слід не зникне.
Будуй все заново, нове своє життя.
Але забий останній цвях так міцно,
Щоб вже не зміг вдавати забуття
І знов чиєсь життя по швах не трісло!
