Суниці духм’яні... і стало здаватись,
Купи два цілунки у чапель чубатих.
В весняних кущах Нараяни
Витає примара Нірвани.
Я комір любив їх тонкий білосніжний,
З струмка гомінкого й глибокого ліжник,
Де гілля зефіру вклонялось над кеш’ю,
Купи-но цілунок для зовнішних решти...
(Суниці зимують у норах лишень,
Кроти їм співають весільних пісень)
Куди ж нам в снігах медитацій сховатись?
Чи не все одно, як з піском цілуватись :-
Землею? Водою? Як гній, чи в бою? -
О, мотанко дивна, в обіймах вогню…
p/s
фото з інтернету
