Нумо ж світлі лампіріди-
Промовляйте до Феміди!
До абстрактного добра,
Що тече вздовж круч Дніпра,
Де вуста із небуття
Прагнуть терпкого пиття,
В пустці з шепоту і вітру,
В геометрії півлітра -
Щоб напитися досхочу
Й дати волю калачу!
Тлумачі до рути-м’яти,
Нероспізнані вар’яти,
Марципановий запас
Снів загорнутих в атлас,
В темній хащі із бегоній
У тонких твоїх долонях
Вже несуть мандрАгору
На ТарАсову Гору.
Там де стеляться й лягають
Й до Феміди промовляють:
Стань стовпом! - Довірся чарам!
Назовись кохання жаром!