Налий запашного вина
Як в Бредбері, та п’янкіше.
У нім ясноока весна,
Півоній парад розкішних.
Там неба лазурного край
У піні хмарок мінливих,
Бузком вихваляється гай,
Розмови пташок шумливих.
Заграви рубін вогняний
Наповнить келих до краю,
Землі уже вечір палкий
Так ніжно шепнув: “Кохаю”.
Там сонця прощальні течуть
Тягучі меди янтарні,
Вечірню густіючу ртуть
Колишуть струни гітарні.
Ось іскор зронила зоря
Туди мерехтливі грона,
У млості спочила земля,
Щаслива і безборонна.
Те слід смакувати вино,
Не кваплячись, та по краплі,
Бо здатне красою воно
Серця напувати спраглі.
