|
Дійсність строката й красовита. Навіть коли гримлять громи війни. Все минає -писав Шевченко, - й сліду немає... Письменник -це колекціонер, збирач. Так і я, пробачте пафос, широко відкриваю очі. Уважно дослухаюся до ліричного діалогу героя того чи іншого твору. Особливо -у поетиці. Тож сьогодні декілька порівнянь та побажан. Вони ні для кого не вказівка. Так, мимо відкритих мені панорам...
Поїхали... Ось візьмемо вірнш Івана Кушніра "Віват, Поезія!"
І слухати,
і відчувати й розуміти,
І іншого довіритися слову,
За втраченим із ним побігти,
Догнати, повернути знову…
Не так чужий і світ чужий,
Не завжди твоє і своє ,
І гірко щоб не сумував
І вічно щоби не тужив,
Поезія для цього є.
ID: 987611
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2023 13:40:42
© дата внесення змiн: 01.07.2023 13:40:42
автор: Ivan Kushnir-Adeline
Ну, все чудово. Втім, навіщо це "є"? Що воно дає? Оте "є"?...
Похідна старожитність -із здичавілого старонімецького словоліплення... Ми ж не німці? Чи вже німці? Тільки мурмизимо іншою семантикою... Своя мова -своя доля. І свій шлях широкий.
Зненацька влучив віршотвір Юхниці... І, наче, маститий словотворець... Аж - наступає час - і він скоро залишається тільки сам. Неначе не взмозі подивитися на себе збоку... Ну, хай тоді -у дзеркало рефлектора. Що ж далі -стити відображенням самого себе? Забратися у свій світ, маленький, конюнктурний... Шкода таланту. Вміє ж писати... Шкода. А шож я читаю:
Холодний борщ з буряка на сирівці
Наготувала бабуся поліції,
Яка знайшла її півня в сусідки -
Аж у поселенні іншому, влітку.
--Сідайте, я і моцьо́к вам із шлунку
Одзьо нарізала, і хлібчик не че́рствий!, -
Дядькам й не йде об’їдати маму́ньку –
Але, присіли на хвильку почесну.
А за́ мить - дві пташки до шибки злетілись,
І гуртом - співати концертом підлісним,
Немов, сюди запросив Бог їх - артистками…
30.06.2023р.
*Моцьок – їжа, сальтисон із шлунку свинки
ID: 987601
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 01.07.2023 11:31:42
© дата внесення змiн: 01.07.2023 11:31:42
автор: Юхниця Євген
Моцьок, оцьо.... - все на поталу часу. Він втрачає себе. Втрачає інших. Тому й вподобань такому творові -нуль... А таланту таки шкода...
Мені подобається 0 голоса(ів)
В саму ціль поцілила Лана Краска. Із своїм
ХОКУ під номером 1 (Традиційне)
коли вимагають від тебе
бути не просто дощем , а грозою
стань снігом....
2023 рік.
ID: 987581
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2023 08:11:45
© дата внесення змiн: 01.07.2023 08:12:54
автор: Лана Краска
БРАВО! БРАВІСІМО! БІС!
Сьогодні щирість виглядає непритульно. А жаль. Або ж література зникає (висихає), а краще вичерпується... Перетворюючись на мілководдя почуттів... Або ж, чи - чи автор в очікуванні страшного удару долі...
Вдало, вкорай вдало тут віршотекстія ( саме те слово!) -не мудрствуя лукаво... від Sofi Remen.
Не жаль мені
Не позичать мені для вас любові
Ні в голоді,ні в самоті,
Як той колодязь,що водиці повен
Не дам засохнути через віки.
Не жаль мені для вас любові
Ні в темряві,ні в тишині,
Як та свіча,що в склянці зморена
Не згасну у солоній зливі вашої журби.
Не позичать мені для вас любові
Ні з близька,ні з далечини,
Як той останній день у материнській хаті
Закарбуюсь й буду гріти всі подальші дні.
ID: 987599
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 01.07.2023 11:09:15
© дата внесення змiн: 01.07.2023 11:09:15
автор: Sofi Remen
Мені подобається. І я додаю свій ще голос.
Письменник хоче бути сучасником. Він не облишає поле літературних змагань, без бою. І продовжує описувати та критикувати події, що відбуваються... Вдало ілюструють це нові вірші Шостацької Людмили...
КВІТИ ДИТИНСТВА
Маки біжать за авто,
Маки гукають: «Спиніться!»
І не чує їх крику ніхто,
Всеньке літо в червоних спідницях
Маки біжать за авто.
Здоганяють моє дитинство
Там волошки і сокирки,
Де ромашки живуть урочисто,
Роки потягом над швидким
Здоганяють моє дитинство.
Утікає воно щодуху,
А за ним – дорогі обличчя,
І ні взору мені, ні слуху,
Й не вернути їх з потойбіччя…
Утікають кудись щодуху.
ID: 987696
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.07.2023 13:58:42
© дата внесення змiн: 02.07.2023 13:58:42
автор: Шостацька Людмила
Мені подобається. Додаю і свій голос!
Дійсно, "не вернути із потойбічча" нічого... Строкатість віршотворення, навіть на одному цьому сайті КП, свідчить про строкатість життя. Хворобливу і безпритульно-складну.
Свого часу, перглядаючи фільм Тіма Гилена «МОНОПОЛІЯ: кому належить світ?» - дибки ставало волосся... Затим із нетрів І-нету виплив "Лист Спартака" - свого роду панегірик та епітафія (два в одному). А далі - пішли нариси автрів (відомих, дуже відромих і зовсім невідомих), які будили свідомість... Наведу лише уривок...
«COVID-19 — Лист спартака» спочатку був розміщений на docdroid.net, але з тих пір було видалено. Ще одну копію можна знайти на mega.nz. The Automatic Earth і ZeroHedge також опублікували лист повністю. Лист починається словами: «Мене звуть спартак, і з мене досить»:
«Ми спостерігаємо, як медичний істеблішмент буквально уприскує отруту мільйонам наших співвітчизників-американців без бою. Нам сказали, що нас звільнять і позбавлять коштів для існування, якщо ми відмовимося від вакцинації..."
Спроба вкладати свої думки та почуття в художньо-образній формі - це альфа і омега поезії. Всіх часів і народів.
Ідеї пасивного, втім живого супротиву будь-якій формі людського знищення проявлені у багатьох творах ресурсу КП. Я ж наведу, найновіший (за часом оприлюднення) -це чотиривірш автора Orlovsky:
Синочку, мені сказали…
Синочку, мені сказали,
Що більше тебе нема.
Листа і печать прислали,
І вдома тепер зима...
Рідненький, та я ж не вірю,
Не може такого буть!
Ти десь полетів у вирій,
Додому не знайдеш путь...
Ти десь загубився в полі,
Рятуєш своїх братів,
І борешся задля волі,
І нищиш орду катів...
Довіку тебе чекати,
Дивитися із вікна
Крізь спогади, ніби ґрати.
Будь проклята ця війна...
ID: 987748
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Воєнна лірика
дата надходження: 03.07.2023 01:22:38
© дата внесення змiн: 03.07.2023 01:22:38
автор: Orlovsky
Мені подобається. Хоча у цій "дирикторії" поки що стоїть 0 голоса(ів)...
Невдачі, втрати, нещастя - в інтерпретаціях багатьох талановитих авторів КП - не романтичні категорії... Вони, доволі часто, дійсно неначе крах усіх надій та самого життя. Тут кордони між особистим і публічним словосповіданням зникають...
Наводжу приклад. Він самиий простий, але влучний. Цей вірш написав Андрій Лагута.
Кохай
Досить чекати від когось авансів,
чого б ти не хотіла,
чого б ти не хотів.
Кохай, навіть, якщо нема шансів,
навіть, якщо загубилась (загубився)
серед своїх почуттів.
ID: 988567
Подібна уявна сцена і пояснення, безриторичне не напонена брехливим пафосом (що буває типовим для подібного жанру). За це автору -респект...
Був такий турецький поет Зія Гекалп. Він говорив, що різниця між людиною і твариною полягає у тому, що у людському суспільстві існує моральність. Етичні засади створюють освіта і виховання. Порядність – єдиний суддя над совістю, непідкупний.
Непоганий вислів. Чи не так?
Нині, нажаль, пишуть багато зайвого. Абищо... І виходить - марно шукати високої майстерності у більшості читва... Не слід чекати високих роздумів від кожного, хто бере у руки кулькову ручку, або сідає за "клаву" геджета... Нажаль, повторюю, безліч творів пусті. Вони написані на поталу часу. Вони можуть викликати у читача лише принизливе ставлення до словотворення. Чи спонукати до натхи...
Саме тому, приємно натрапити на добрий, добротний текст. Ось і нині, на КП -знайшов перлину. Ділюся. Це 12 рідків, дванадцять... автор, що пише під ніком Paulinter:
Найпростіші речі
Не люблю складних, хитромудрих сюжетів,
Закручених слів та заплутаних фраз,
Хвилястих історій, незграбних предметів,
Обтяжених безліччю дивних прикрас.
І масляне масло недобре смакує,
Лишає по собі ще й присмак гіркий.
Тому простоту я природню ціную,
Що справжнє і вічне ховається в ній.
Відверто скажу — відчуваю з роками,
Що радість життя в найпростіших речах:
В усмішці дитини, у спокої мами
Та проміннях сонця в коханих очах.
ID: 989226
Мені подобається. І я додаю свій голос до симпатиків цього твору, хай буду й першим... Браво!
Далі буде.
ID:
987613
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 01.07.2023 14:19:32
© дата внесення змiн: 20.07.2023 09:14:38
автор: Сумирний
Вкажіть причину вашої скарги
|
