Знову Львів накрила ніч.
Лиш ліхтариків моргання,
Лиш дерев спокійна тінь
Шепче з зорями до рання.
Ніжний свіжий вітерець
Заколише наші мрії.
В небі тихий зорепад
Справджує усі надії.
Небо наче інший світ
І так хочеться літати,
Щоб залишить на землі
Все, що змушує страждати.
Місяць світить з неба нам.
Львівські леви засинають...
По бруківці тихих вулиць
Лише наші сни блукають.
Ліхтарі, що ще не сплять,
Розмовляють між собою.
Зорі й місяць лиш мовчать,
Не порушують спокóю.
Все заснуло чи дрімає
І над тихим Львовом знову
Лиш легенди, духи й музи
Тайную ведуть розмову.
День і ніч – це різні речі.
Їхня зустріч – це світанок.
Їх прощання – це лиш вечір,
Що не знає, де є ранок.
Завжди поруч, та далекі.
Разом їм нема спокóю,
Та окремо теж не бути...
Зовсім як і нам з тобою.