Моя пташечко, моя донечко,
Мій діамант, любе сонечко…
Послухай, як вітер осінній шумить,
Як стогне Дніпро, як чайка квилить…
А хочеться так, щоб квіти цвіли!
Щоб всі на Землі щасливі були!
Квіточку щастя для тебе зірву,
Неймовірно красиву й вічно живу.
Ти знаєш, як я безмежно люблю.
Пригорну, поцілую щічку твою.
Мені ж до душі усмішка твоя,
Що світиться сяйвом, «квітуня моя»!
Ти – невід’ємна частина мене:
Мама і доня – ціле одне.
Відчуваю твій біль, читаю думки…
Гортаю прожиті свої сторінки…
І дякую Богу за щедрий дарунок,
За доню мою – золотий поцілунок!
