В просторах битви...Бурхливої
Мов океан людських бажань.
Крізь чистії молитви...
У перлах сльозних, щирих тих зізнань,
У світі дум й казок священних,
Де тануть сталі почуття,
Де вибір долі грає в річці -
У річці нашого життя...
Я вийду в поле ясне й біле
І в душу твою милу загляну.
Чи ще жива в тобі мелодія вогню...?
Чи ще стоїть палац зі скла,
Що волю чистого добра
Навіки в людях відбива...?
Чи ще живуть ті очі...
Чи вже осліпли, згасли?
Ні. Не хочу...І не стану...
Поради інших пити залпом.
Не дати жодному пропасти –
Не дати випити страху, не дати вбити...
Та і самому в вічність впасти.
Вдивлятимусь у небо, в горизонт,
Де чисте сонце щойно щезло.
Повернеться й воно...Прийде весна,
Що досі не настала
У полі, в місті, на душі.
Лиш тільки руки не пускати
Лиш тільки руки не пускати...
Лиш тільки ноти зберегти,
Ще встигну вічність я зіграти
Почувши тишу як любов,
Втопити горе й всякі терни
В мелодії твого вогню...
