А коханню, немає меж
Наче простір, воно бездонне
І хтось скаже: «Ага…авжеж…»
Та лиш в нього пірнеш – потонеш
Ще не встиг, ще не все зрозумів
Як в коханні, мов вічність блукаєш
Хоч пройшло лише декілька днів
А ти виходу вже не пізнаєш
І не знатиме дійсність, чи сон
Дотик рук, наче здійснення мрій
У коханні, не треба розмов
Лиш у очі поглянь, й зрозумій
А кохання, тебе не питає
Чи хотів ти, ось зараз, кохати
Серце, лиш на мить завмирає
І повітря все важче вдихати
У коханні, немає меж
Якщо разом, в безодні блукати
І хтось скаже: «Це так! Авжеж!»
Щоб дізнатися треба пірнати
