Нам усім не жити вічно -
Жив ти тихо, чи публічно,
Був багатий, чи бідовий,
Чи слабкий ти, чи здоровий...
Так, один єврей помер,
Тихо, наче в сні завмер.
Прийшов час його ховати,
Богу душу віддавати.
От зібрались близькі люди,
Та знайомі звідосюди,
Щоб небіжчика провести,
Шану родичам принести.
Раввин виконав обряди,
Весь у чорному наряді,
Запитав людей навколо,
Що стояли біля гроба:
"Хто з Вас, добре слово скаже,
Про покійного розкаже?
Що він був за чоловік,
З чим пішов від нас навік?"
Люди з ніг переминались,
Шепотіли, оглядались.
Всі стояли, гомоніли,
Під носи собі бубніли.
Тут один таки сказав:
"Так, його я добре знав."
Він продовжив, стала тиша -
"Що ж, його брат був ще гіршим..."
