В круговерті осені, жовтня декадансі,
Стало все, як треба, в нашому пасьянсі.
Вздовж дороги стелить листя – екібани,
Разом у перфомансі, занурили в тумани.
Підвладні сьогоденню, як завжди, в неформаті,
Шукали спільні відповіді, в кубі та в квадраті.
А дощ змивав декори примхливої погоди,
І залишав від неї чудові епізоди.
Невимушений погляд. Перони, електрички.
У нас з тобою, навіть, одні й ті самі звички.
Тримаєш мене за руку, я чую стукіт серця.
А очі твої, ніби, моїх очей люстерце.
