Не знаю,ким - дияволом чи Богом-
Дано мені покликання сумне:
Любити все прекрасне і земне
І говорити правду всім бульдогам.
Василь Симоненко.
Він витязь - не в шкурі, він витязь - у слові,
Він житиме вічно в своєму народі,
Уособлення віри, надії, свободи,
А ще-символ знань, боротьби й перемоги,
І першопроходець, що вийшов з народу.
Найкращий поет із поето-когорти-
Івана Франка і Тараса Шевченка,
І нашої Лесі, і Ліни Костенко...
Він промінь потужний у всій Україні,
І слава про нього живе і понині,
І житиме вічно в моїй Україні.
Несуть його слово народні поети,
Що вірять у слово і добрі прикмети...
І пишуть про нього, завжди пам'ятають,
І твори його до висот піднімають.
Борису Олійнику, Миколі Томенку
Завдячуєм ми за Василя Симоненка,..
А ще Гончару і Шитовій колезі,-
За твори чудові і збірки поезій,
І пам'ять про нього ніколи не вмре,
І в наших серцях він, і в душах живе.
Пророцтва його і його воскресіння,
І житиме вічно поета творіння.
Василь Симоненко-він з нами щоденно,
І твори його живуть в сьогоденні,
І житимуть вічно, вони незабутні,
Нестимуть нащадки у світле майбутнє!..
8 січня йому б виповнилось 85 років, а вже 56 років як його немає. За
місяць до своєї смерті, як останній спалах змученої душі, він написав свій заповіт.
"Шановні товариші і старі друзі!
Звертаюсь до Вас у трагічну хвилину свого життя. Можливо завтра мене вже не буде. Звісно, література перенесе цю майже безболісну для неї втрату. Але я не можу піти з життя, не подбавши про долю сім"ї, особливо Матері. Мама моя працювала в колгоспі 27 років, але незважаючи на це, змушена вдовольнятися роллю "утриманки". Перший день моєї смерті може стати першим днем її жебрацького животіння. Від усього серця прошу Вас не допустити цього і, коли це можливо, виділити їй з коштів Літературного фонду бодай мінімальну суму, котра гарантувала б її від голодної смерті.
Всі авторські права на мої писання належать моїй сім"ї: дружині Людмилі Павлівні, сину Олесеві та матері Щербань Ганні Федорівні".
Дякую,Катюшо! І погоджуюся з Вами, у його творах життя і воля простих людей..
"Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука - твоя - єдина,
Очі твої - одні..."
Дякую,Ніло і Олеже!Ё Він вартий найкращих похвал...
"...Я живу тобою і джля тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду...
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду..."
Це уривок з його твору: "Земле рідна!Мозок мій світліє..."
"...світ який, мереживо казкове,
світ який, ні краю, ні кінця,
зорі й трави, мрево світанкове,
магія коханого лиця..." (Василь Симоненко) я дуже люблю його поезію і сформувалась як творець
на його віршах
Дякую,Іринко!Я теж люблю його поезію, і приклоняюся перед його мужністю...
Світе мій гучний, мільйонноокий,
Пристрастний, збурунений, німий,
Ніжний, і ласкавий, і жорстокий,
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну напий!
