Прокинувсь зранку. У вікно… О, диво!
Проміння сяє, все кругом красиво.
Птахи говорять, промінь б’є в фіранку,
А люди одягнули вишиванку…
В соборі дзвони, сокіл в небі з замку,
Дерева золотяться спозаранку.
Біленькі хмари прикрасили обрій,
Жовтіють клени – лицарі хоробрі.
День міста нині Луцьк мій відмічає,
Хтось каву п’є, а де-хто звик до чаю.
Грають оркестри, кличуть всіх до парку,
Там повно люду, з’їсти можна шкварку.
І падолист послухати ранковий,
Ловити ніжний промінь світанковий.
Хай Стир старечий миє береги,
Із святом міста, Луцьку дорогий!
