Відпахло літечко у полі кавунами,
В саду – малиною, смородиною теж,
В гаю пташиними побавилось піснями…
І хоч між осінню і літом нема меж,
Вона за літом тиха лине, жовтокрила,
Встеляє листом бір і лісові стежки,
Тополя хваста щастям тополиним,
Ба, зна, що літечко сховалося в стіжки,
Де сіно аж хмільне. А ген, за небокраєм
Купляє саван білий матінка-зима.
Не чути й співу вже пташиного із гаю,
І кавунів у полі теж нема.
Не може ж літечко зустрітися з зимою –
Аж надто різні вони – спека і мороз.
Улітку ліс стоїть зеленою стіною,
Узимку ж повен снігу і погроз.
Та коли сонечко сміливіше погляне,
У теплих обіймах розтане сніг і лід;
Зазеленіють-зацвітуть тоді галяви,
Зустріне радо ліс пташок – весни послів.
29.01.2014.
Гарно,Ганю! Відспівало літечко кавунами,доспівує осінь кольорами,а зима підхопить все снігами, а весна струмочками і квітками...Отак і діждемося знову літа,будемо радіти ми,як і діти...
