Ліс вкритий сном і жах у тому сні,
Не зійде він, не розбудить того,
Він тихо спить, загойданий в вогні,
Без рику, співу - говору свого.
А ми не спим, в нас ніч не зна кінця,
Наш чути крик, який немов чума,
Він їсть поля, незримі ще місця,
Природа де співа свій гімн сама.
А ми глухі не чули спів ось цей,
Свій гавкіт пхали жадно хто куди,
На зойк лісів, на тихий сміх алей,
Заткнувши їх, відправили у сон.
Хоч зараз в осінь тихо посиди,
Хай ліс співа і крутить вальс-бостон.
" frameborder="0" allowfullscreen>
