У мене друг з’явився – дощ.
Між вулиць бродить він і площ,
Під домом й кілька раз у дні
У шибку стукає мені.
- Виходь, мовляв, надвір мерщій.
Покинь варить свої борщі,
Зводити гору із думок,
Ходи зі мною у танок.
Торкнуся ніжно твоїх рук,
Впаду на груди і до мук
Їх зацілую. Я такий!
На ласки жадібний, палкий.
Ходи, відчуй мою снагу.
Не зображай, прошу, Ягу.
Співатиму тобі пісень
Ціліську ніч, ціліський день.
Вже більше місяця зове.
У голові туман пливе.
Живе цей дощ в Галичині.
Сказати так йому чи ні?
Майбутнє є з ним?... Та нема.
Втече, коли прийде зима
Гарний вірш!
Та погода капризна,то сушить,то заливає..
Дощить повсюду та надоїв частково люду... Приніс хаороби на поля,в журбі принишкла в нас земля...