Зростили батьки доньку,
Красиву та відсталу.
Оберігали Тоньку,
На крок не відпускали.
Через роки їй двадцять,
Задумались батьки.
Пора вже Тоньку сватать,
Де ж парубка знайти?
Придбали новий одяг,
І зачіску зробили...
У сусідів син Володя,
Йому те й доручили.
Дивись доню, бережись,
Трішки з кимось потанцюй.
Близько до них не тулись,
І цілунка не смакуй.
Не давай, щоб доторкались,
Бо внизу маєш вогонь.
Із Семеном розважались,
Їх до ранку не було.
Хлопець миттю здогадався,
Що й до чого, де й куди..
Не таких ще домагався,
Вміє рішення знайти.
Дівка гарна, білолиця,
Поміж ніг має вогонь.
"Скористаюсь, як годиться,
Не родився ж я козлом".
А всю ніч батьки не спали,
На світанку посварились.
Мало доньку просвіщали,
Що ж ми дурні наробили.
Повернулася з вечірки,
Їхня Тонька під обід.
Плаття мала мов ганчірку,
Ще й на шиї якийсь слід.
- Доню, люба, що з тобою,
Де блукала цілу ніч?
- Милувалася красою -
І сказала дивну річ:
- Ми скористалися вогнем,
Посмажили там шашлики.
Дав спробувать мені Семен
Ще сируватими були.
