Перший і останній дзвоник.
В мелодіях байдужості нема.
І час, немов грайливий коник,
Біжить, запряжений в дива.
Хтось вперше, хто востаннє
В шкільний завітав двір,
Щоб щирі побажання
Влились в життєвий твір.
Бо ж юність світлолиця
Та й дітвора мала,
Гуртом хотять напиться
З шкільного джерела.
За все у цьому світі
Відповідальний Бог.
В суспільному ж суцвітті
Як завжди - педагог.
Бо наче з пластиліну,
Чи з тіста на дріжджах,
Він зліплює людину
В грайливих кружевах.
Знання свої вкладає
І душу, перш за все.
Дитина ж виростає
Й здобутки в світ несе.
І цей дзвіночок перший
Дасть поштовх для малят,
Останній же завершить
Найкраще з усіх свят.