Постій, не поспішай ,не треба,
і припини вже, жити в суєті,
поглянь опівночі ,на зіркове небо,
ціни мій друже ,чарівні хвилини ці.
Бо щастя, воно ,не в новій машині,
не в горах грошей, дорогих речах,
несе з собою щастя, сміх дитини,
й коли живеш ,на вічних двигунах.
Зумій нарешті ,радуватись малому!
У рідніх стінах ,затишок знайди,
щасливим буть, коли усі у дома,
рідніших ,тобі ніколи не знайти.
Візьми за руку, ти свою кохану,
й ніжності слова у очі їй скажи,
ціни її , як ціниш друже ,маму,
вдвох по життю вам суджено іти.
Й усі життєві прикрості й незгоди,
зумій з усмішкой брате ти пройти,
й не створюй зайвої тривоги ,
життя одне його слід берегти!
ID:
769083
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 01.01.2018 09:17:25
© дата внесення змiн: 01.01.2018 09:17:25
автор: Віталій Артемович
Вкажіть причину вашої скарги
|
