Так дивно, що стало все рівно,
Раптово, без всяких вагань,
Забув про усе, у що вірив,
Забув про всі співи кохань.
Дуже дивно, що щезло все те,
Через що довго вагався,
Так дивно, що колись золоте,
Зараз метал по два бакси.
Дивно і нещиро так пофіг,
Невже міняються люди,
Взяв квитки на перший же потяг.
Прощай, може і не забуду.
Червоноград, 23.06.2017
