чи згоден ти ядро землі вгодити?
прямого сонця проміння чи готов забути?
і синіх хробаків готов нагодувати?
плямити землю тілом наскрізь...
перемогли ми, здичавілі діти
не досягли ми зимових віхол
чудова байка про безхмарний світ
веселі брехні про килим-самоліт
так, ти лишив все це за спиною
розтеревенив, все пішло луною
перемогли ми, здичавілі діти
весняний сморід не зрозуміли
щоправда, вітер буде товаришувати
і літні хмари будуть заливати
і кольори на пагорбі тьмяніють
гілки горіхів, гілки акацій і гілки ялини...
перемогли ми, здичавілі діти
а зустріч з літом ми не чекали
стулити писок і рівняйсь ліворуч!
під спину кіл запхнуть із серцем поруч
хтось підмете це листя з огорожі?
та принесе хто-небудь хоч жмуток фіалок?
не досягли ми зимових віхол
весняний сморід не зрозуміли
а зустріч з літом ми не чекали
немає слів – не люблю я осінь!...