чим би я міг допомогти душі твоїй
лишитися в мені?
можливо, радості нагребти їй жмені
і моїй таких же хлібців дати?
віддати всі, щоб і не залишилось
і щоб не зачерствіли...
мабуть, останні та й діряві вже кишені...
віддам, не жаль нітрохи,
зроблю, що зможу, допоможу,
підступну гордість і зухвалу безсоромність
переможу, знаю.
дам... викладу на стіл, навиворіть
покажу все, що маю, якщо треба...
не треба? я не знаю як мені зорієнтуватись...
правда!...
в це коло ми ввійли, сплатили порівну,
квитки ми купували, навіть, поряд,
віддали все, що було на той час,
а час і зупинився, більш нема нічого...
і не треба!
не треба, ні не треба!
і хоч віддати більше нічого себе ми віддаєм
один одному...
до останку... до останку...
до останньої хвилини...
бажати і кохати, жити і бажати
не “до”, а “без” останку...
