В’ється стежина крута
І до села поверта,
Де розкошують жита,
Лічить зозуля літа.
Скільки пролинуло літ,
Як відкривав білий світ.
Чом не вертав до села,
Де моя юність пройшла?
Приспів:
Пахне село споришем, м’ятою і чебрецем,
Теплим парним молоком і запахучим бузком.
В пам’яті спраглій зрина мати весела й сумна,
Ніжність святої руки, вірна любов на віки…
В’ється стежина стрімка
І поверта до струмка,
Де животворна вода ,
Де не пристане біда,
Де закипала любов
І молода грала кров.
Пахли медами вуста,
Бо то вода непроста…
Приспів
В’ється стежина, летить,
Де наша липа шумить,
Де наше все відбуло…
Скільки це років пройшло?
Приспів
