Хлоп»ям малим, цікавим був колись ти,
Матусі усміхався із колиски,
До затишку тягнувся і тепла,
Душа така незаймана була.
Та звідки, із яких, скажи, глибин,
Піднявся морок пекла на поверхню,
З яких гнилих боліт і трясовин
Така пиха роздута й така зверхність
До всіх, хто нижче статками і рангом,
(Для них бо лише писаний закон),
До "маси сірої", яка від ранку
Й до ночі заробляє "твій мільйон".
Звідкіль у тебе хиже ненажерство?
Де ти вхопив хворобину таку?
Що позабув і дружбу, і братерство,
Геть загубивши на своїм шляху:
І честь, і гідність, й незлобливу вдачу; -
Усе, що в дар отримав від зірок,
На владу, на маєтки, землі, дачі -
Ти все міняєш радо крок за крок.
І все то тобі мало, мало, мало,
І все то ти ніяк не наїсися
Усе - до рук, що тільки в око впало,
Нікого і нічого не боїшся.
А як уміло вмієш ти брехати
У нищівній за владу боротьбі,
І за багатство, що так хочеш мати.
Ти певно вже не віриш й сам собі.
Увірував у власну винятковість,
Що нібито дає лишень права,
А відданість, обов"язок і совість,
Для тебе усього тільки слова,
Слова: без вмісту й безперечно зайві,
Та певно зайвим є й здоровий глузд,
Інакше ти б прислухався принаймі
До грізних слів, що вилітають з вуст,
Зневіреного, втомленого люду,
(Чи може ти історію не вчив?)
Він довго терпить, але швидко судить;
І так, щоби тиран зовсім спочив.
І серце твоє вкрилося іржею
І в подиху - нудотний запах тління
І місце – в потойбіччі, за межею
Любові іскрометного горіння.
За гратами, за мурами в»язниці,
Що власноруч збудована тобою
Із жадібності і лихих амбіцій,
В постійному із правдою двобої.
ID:
703936
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 30.11.2016 22:05:50
© дата внесення змiн: 30.11.2016 22:05:50
автор: М.Коралова
Вкажіть причину вашої скарги
|
