Вечір знов блукає по садах
У чарівнії весняні ночі.
Я тебе побачу в своїх снах
І твої як, небо, сині очі.
Я у них побачу цілий світ,
Бистрі ріки і поля квітучі.
Опаде в душі пахучий цвіт,
Бо сміються іншій твої очі!
Ніжно-волошковий погляд твій,
Є дорожчим навіть за життя!
Ти – причал любові і надій,
Найчистіше, світле почуття!
