Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Юрій Цюрик: Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ніна Незламна, 10.02.2019 - 08:31
Чудово! Щирі слова в вірші, від серця від душі,злюбов*ю до рідной землі, до рідної країни!Юрій Цюрик відповів на коментар Ніна Незламна, 10.02.2019 - 08:34
Дякую за розуміння, пані Ніно... Приємно.
IRY_SKA, 09.02.2019 - 20:13
Рядки такі народжуються, коли людині болить те, що відбувається...через роки ті, хто читатиме їх, зможе зрозуміти, що коїлося на землі, що відчували небайдужі серця...
IRY_SKA відповів на коментар Юрій Цюрик, 10.02.2019 - 10:55
мені теж болить...і пишеться про це...заголовок гарний ...у мене теж раніше було "хай не плаче зранена земля, від снарядів не здригається, колосяться хай завжди поля, квітами нехай всміхаються "... Олена Ковбасюк, 11.11.2017 - 11:34
Який же світлий,прекрасний вірш! Завдяки йому познайомилась з цим сайтом незвичайних людей та з Вашої творчістю. Дякую Вам. Юрій Цюрик відповів на коментар Олена Ковбасюк, 09.02.2019 - 20:03
Дякую за розуміння, пані Олено... Пробачте, що відписуюсь із запізненням.
Galina Udovychenko, 21.04.2017 - 13:31
прекрасний вірш! Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами;І радіє усе на моїй, Богом даній землі. Юрій Цюрик відповів на коментар Galina Udovychenko, 08.06.2017 - 14:29
Дякую, пані Галино... Приємно.
Виктория - Р, 16.03.2017 - 07:27
Хай виблискує сонце промінням, немов самоцвітами...Хай курличуть у мирному небі ключем журавлі... Я не хочу війни, хай земля посміхається квітами; І радіє усе на моїй, Богом даній землі... Дай, Боже, щоб так... Юрій Цюрик відповів на коментар Виктория - Р, 08.06.2017 - 14:28
Повністю з Вами погоджуюсь, пані Вікторія.
Юрій Цюрик відповів на коментар Bonne Fille, 08.06.2017 - 14:27
Дякую за солідарність, Bonne Fille. Приємно.
Юрій Цюрик відповів на коментар Валентина Володина, 08.06.2017 - 14:24
Дякую, пані Валентино... Приємно.
геометрія, 05.12.2016 - 17:06
Прочитала з захопленням, дякую вам, Юрію, за такий чудовий твір, забрала у вибране.
Юрій Цюрик відповів на коментар Іван Мотрюк, 09.11.2016 - 09:20
Дякую щиро... Приємно... Героям слава !!!
Юрій Цюрик відповів на коментар Шостацька Людмила, 08.11.2016 - 14:02
Дякую, пані Людмило... Приємно...
Світлана Моренець, 07.11.2016 - 12:22
Це бажання більшості українців. Реальність, на жаль, зовсім інша.
Юрій Цюрик відповів на коментар Світлана Моренець, 07.11.2016 - 13:54
Повністю з Вами погоджуюсь, пані Світлано... Та вічно так не буде.
Віктор Варварич, 06.11.2016 - 05:19
дуже гарно, Юрію! От тільки моксель вже братом нам небуде, те що діється у нас винні усі москалі. Бо це їхня бездіяльність, крім маленької частинки людей- росіян!!!
Юрій Цюрик відповів на коментар Віктор Варварич, 07.11.2016 - 09:55
Так, пане Вікторе... Дуже важко, аби після підлості та наруги, які вчинила кремлівська верхівка з мовчазної згоди рос. народу, щодо України та її народу, пройшли без певних наслідків. Практично неможливо простити цю авантюру, це братовбивство. Та все ж хотілося б, щоб дипломати і політики вирішували її - цю проблему. Це злодіяння росіян проти нас - українців. Як на мене, то ніякі Мінські угоди нам не потрібні. Їх нам нав'язали Кучми-Медведчуки. США та Велика Британія, які виступали гарантами нашої безпеки, повинні поставити покидька Пу на своє місце. На жаль, щось не те діється у світі. А можливо й те, що ми багато чого не знаємо і навряд чи колись дізнаємось. Коли бачу по телевізору дідугана Кравчука і дідугана Кучму, з запізненням розумію, що саме вони завели нашу країну у прірву, збагатившись за рахунок власного народу. За ними плаче буцегарня давно. Олігархат - то їхня дитина. Їхня суча ідея. А народ спокутує бо-зна які гріхи і страждає від цих політичних авантюристів і досі. Все дуже складно у цій історії. На превеликий жаль. Та немає прощення кремлівському гаду і його прибічникам.
Юрій Цюрик відповів на коментар Олекса Удайко, 07.11.2016 - 09:39
Згоден з Вами, Олексо... На превеликий жаль, реальність і справді інша. Маленька плешива істота майстерно загнала рос. народ в глухий кут і виходу звідти поки що не видно. Росіяни бояться ФСБ, яке є правонаступником і продовжувачем методів сталінського НКВД і у цьому вся трагедія. Та не хочеться, щоб і далі точилась і продовжувалась ця, розпочата Путіним, славянська війна. Не хочеться, щоб гинули наші діти, брати, сестри. Важко перебороти цього монстра - Путіна - підлого, цинічного, свавільного... Його головна місія - не дати Україні вийти на європейську арену, втопити у крові нашу націю, тим самим показавши рос. народу, що європейські цінності - не для них. Хочеться надіятись на краще, на мудрість нашого народу... Хоча, по правді, то саме наш народ (а не політики, які сидять біля державного корита) найбільше страждає.
|
|
|