Світло зірок, місяця сяйво,
Сонця згорання - за для твого тепла згорання.
За для твОго комфорту і твогО хорошого настрою,
Виконання твоїх, власне, мрій – твого призначення.
І повтори, не через куций запас словоформ,
Не через халяву чи економію власних ресурсів.
І контакт цей із вами не менше ніж інфо-штурм.
Фортеці із упереджень не встояти, неприступною.
І рими не надто солодкі й ненаповнені соком,
Сухі наче дерево, коркове на узбіччі.
Яке ти проминаєш не кліпнувши навіть оком,
Занурившись в трабли свої вже досить та й звичні.
Навіщо, навіщо занурюватись, власне у себе?
Навіщо копати в ядро своєї свідомості?
Це ж не те, що тебе підкине до недоступного неба,
Не те, що тобі допоможе досягти невагомості.
Все не те, все ілюзорне та й не реальне,
Не прозоре – мутне наче Алкоголь у судинах.
Наче п’яне бажання,
Та його ж п’янке виконання,
Що ти мріяв побачити в році, у місяці й днинах.
