::Якщо помістити мозок у блендер, та далі зчитувати думки::
Клітка пустує...
Клітка пустує без тебе.
Грати не чують.
Можливо програти?
...не треба...
Дуже багато "можливо", та фактична нестача можливостей.
Треба сміливості, хоч краплю сліпої сміливості.
А далі все старо-ново,
Отримуєш наслідок - вали шукати причину,
І це ламана лінія, не звичне ліричне коло,
І це є основним, себто - єдине важливе.
Власне єдиний важіль, єдина працююча кнопка.
Як на тій, досить попсовій, кумедній штуці в коробці.
Котра ілюструє усю вашу, люди, упертість,
Що виникла через дефект виробництва - смертність.
Хоча це не найгірше у людстві,
Є ж кохання, точніше його немає.
Наче повії, не вірячі у проституцію,
Так кожен із вас від псевдо-іскор згорає.
Всі тікають від роздумів, не дають навіть шансу теорії.
Бо ж якщо, хоч частково, та вірно -
Треба буде переписати історії,
Пережити життя, а це нудно й надповільно.
А тому, залежно причинам, тезам згори відповідно,
Я заповнюю темну клітку світлом самодостатності.
Та й навіть із цим, як це, курво, не дивно -
Не досягнути мені досконалості!
