Якби була така можливість,
Коли б раптово стрілись ми...
І не зважаючи на зрілість,
На зайві та безглузді всі думки,
На те що скажуть люди різні,
На те, ким ми колись були -
Ми б лиш сиділи й говорили...
Я б так хотіла розказати,
Все що було і зараз, нині, є.
Я б так хотіла показати,
Себе з такої сторони,
Щоб ти побачив мене іншу.
І знав - що тої дівчинки з диниства
Немає і більше вже не буде.
Та доля знає - добром це не скінчиться,
Ми такі різні, нам так важко
Знайти щось спільне для душі.
Але ж колись ми все таки любили,
І не могли один без одного й хвилини.
Та все змінилося - ми виросли й забули
Як підпирали разом старенькі шкільнії підвіконня.
В житті нас ще чекають білі й чорні смуги,
І біль і радощі і тяжкії за кимось туги...
