Війна прийшла, а знею лихо.
В світі вже не буде тихо,
Кулі свист в повітрі чути,
Про війну нам не забути.
Війна - це сотні душ побитих,
Війна - це плач навколо вбитих,
Війна забрала все живе,
Кров у річці ще пливе.
О, скільки тіл лежить у полі!
Матері їх сиві, кволі.
Надіією живуть вони,
У снах приходять їх сини.
В 15 років, у бою,
Рятує син сім'ю свою,
Крок за кроком проповзає,
Кров на землю проливає.
Вже не чути бомби взрив -
Лунає в серці тільки гнів,
Гнів, за сотні душ невинних.
Гнів, за ворогів невбитих.
Скільки б років не пройшло,
Серце ще не зажило.
Переглядаючи альбоми,
У них - розірвані шоломи.
Цей шолом не врятував
Друга свого поховав.
НЕ ПОТРІБНА НАМ ВІЙНА!
Є НАДІЯ лиш ОДНА,
"Жити в світі без війни!"-
Каже він, вона, всі ми.