Міг би, звісно, зробити й більше,
та буває й гірше.
Так уже не роблять, не пишуть,
покладу ненадовго осінню нічну теплу тишу,
дам уже спокій своїм сусідям,
та й по давнадцятій тільки вкрило.
Мірки ростуть, бірки більшають,
джинси уже інші,
навіть уже в обличчя дивиться інший
з дзеркала в темну спокійну вічність,
різний такий Подол в дощові години,
і стукотить хвилинами бедрик в моїй стіні,
а за вікном та ж спокійна сирість,
ллються ті ж самі війни,
тільки Донбас очільно зрушений вщент стоїть.
Але Київ, видно, все ще влаштовує тиша,
сирі святкові будівлі з повними барами тих,
хто гріється спрагою в мерзлу осінню ніч,
облетіли під ноги мої за півдня і півночі дерева,
напівпорожні, обдерті привиди теплого літа 2015,
я тут тебе ще згадаю, брат-рік, я ще тобою не надихався,
я ще з тобою в дні, які ввечорі пахнуть пледом,
теплим сливовим вареням
і стукотливим шурхотінням тріпотливих і мов живих
краплинок по холодному білім залізі
усю не таку вже й довгу вітристу жовтневу ніч
23.10.2015
00.36
