Всі люди носять в душі кладовища, де спочивають всі, кого він у своєму житті любив. (Р. Роллан)
Перебираю в пам’яті місця,
І імена, і прізвища, і дати...
У кого й що колись хотів спитати,
Кому заборгував я за життя...
Не грішми, не багатством, не товаром,
А чимось більшим, що у серці є,
Було чужим - а стало вже моє
Й горить в моїй душі вогненним жаром.
Не таємниці інших, не секрети -
Від них лиш тільки голова болить.
А совість моя грішна ще не спить
І розрізняє давні силуети,
І подаровані думки й ідеї,
І мудрість тих кого, уже нема...
Тоді, здавалося, прості слова -
Сьогодні - щира правда в епогеї.
А в серці залишається журба...
І кладовище тих, кого любив я
Колись - в душі... І згадую знічев’я
Уже всіма забуті імена...
AKM відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Буває...
Чи то думки в повітрі, хто розсіяв?
Чи може із росою впало до землі?
А може просто хтось про це вже мріяв?
Чи сумував давно до мене десь у сні...