Чого й було очікувати варто -
Скло розбилось, оголивши свою внутрішню темряву.
"Ну що ж... Зустрічай мене, диявольська варто!",
Адже я все ж до низу, хоч і не впевнено.
Лечу, а чи падаю вже не принципово.
Цікавить лише остаточне призначення.
Координати (до:низу) хоч і вагомі,
Та все ж надто абстрактне їх знайчення.
Сподіваюсь мені посміхнеться фортуна,
Й приземлюсь я хоча б не поранившись(знову?).
Позаяк я не хочу ходити понурим,
Із кривавою раною позастроково.
Досить! Отримав всього я по горло,
Ураження лезами, голками, шпицями.
І так заростати все буде НАДдовго,
Та з цим я хоч якось, та можу змиритися.
Хай буде вже так, за те думка гріє,
Що трохи, та все ж я буду вцілілим.
Без ніяких пошкоджень - це майже ідилія,
Між ледь живим тілом, та духом, зомлілим.
